Скільки людина не живе, вона постійно чогось навчається. Світ великий і безмежний, повний емоцій і вражень.
Під впливом спілкування та з роками нашу душу охоплюють різні почуття
і переживання. Ми пізнаємо багато нової інформації і надалі акумулюємо її у
своєму житті. Хтось швидко досягає бажаного, а для когось мрія залишається
мрією.
Я стала вчителем, щоб допомогти кожному
учневі , кожному юному і недосвідченому сердечку, обрати шлях у житті, що
вестиме до висот. Виховувати любов до нашої неньки України, зберігати і
шанувати її традиції, адаптуватися в сучасному світі і доводити собі і
суспільству, що нічого неможливого немає, коли є бажання і праця.
Любов
до вчителювання привили мені викладачі і надзвичайно мудрі люди
Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. Саме
там, здобуваючи професію вчителя за спеціальність «Українська мова та
література та зарубіжна література», я зрозуміла важливість знання та поширення
української мови, читання художньої літератури, занурення у глибини
мовознавства та історії. Своїм життєвим кредо вважаю слова геніальної
української поетеси – сучасниці Ліни Костенко «Нації вмирають не від інфаркту,
спочатку їм відбирає мову»… Справі, мова – це наша ідентичність. Це код, за яким нас пізнають у світі. Це те, за
що ми боремось, відколи стали на ноги…
Свою професійну діяльність я почала в с.
Розсохуватець Новархангельського району Кіровоградської області. У цій
маленькій сільській школі я вчила дітей життєвої мудрості засобами літератури
та мови і вчилась разом з ними, бо
тільки співпраця дає результат, який
формує майбутнє кожної людини. На даний
час, я працюю вчителем у Свердликівській філії «Торговицького опорного ліцею
ім. Є. Ф. Маланюка». Це теж сільська школа, але надзвичайно красива,
перспективна. Школа , у якій б’ється серце громади, адже дитячі серця – це , як не банально, наше майбутнє.
На
уроках української мови та літератури працюю над такою проблемою : Формування патріотизму і гуманності засобами
літератури. Адже в сучасному світі слово має величезну силу. Словом можна
зазомбувати, словом можна звільнити із глибокого душевного сну, потрібно тільки
знати ключики, якими вчитель це робить.
Серед
моїх учнів є переможці районних
олімпіад, є медалісти, бо в середній шкільній ланці, вчитель закладає
фундамент, на якому виростає розумна, сучасна, гуманна, креативна особистість. Намагаюсь
у професійній діяльності ніколи не нависати над учнем, не ставити йому рамок і
обмежень (в розумному сенсі), а працювати
з ним у такому собі дружньому тандемі. Розуміти віяння часу, потреби
суспільства і потреби самої дитини. Але, водночас, бути для школярів
авторитетом , порадником, до якого вони звернуться у хвилини сумнівів. Хоча я завжди кажу : «Я навчаю вас і ви мене
навчаєте»
У вільний час люблю співати. Піснею відновлюю
душевні сили і наснагу. Музикою відроджуюсь після психологічних і моральних
навантажень, щоб далі нести ідеї добра, мудрості, взаємоповаги, гуманності,
щирості і відвертості.
Немає коментарів:
Дописати коментар